06.02.2026; Чернівці, Україна: XI Міжнародна наукова конференція «Технології, інструменти та стратегії реалізації наукових досліджень»
Роботи, що індексуються в Google Scholar

ТРАНСФОРМАЦІЯ СУЧАСНИХ КОНФЛІКТІВ: ТЕХНОЛОГІЧНА КОНВЕРГЕНЦІЯ, РОЗШИРЕННЯ «СІРОЇ ЗОНИ» ТА НОВІ ВЕКТОРИ ГІБРИДНИХ ЗАГРОЗ

  • Віктор Савченко
DOI: https://doi.org/10.62731/mcnd-06.02.2026.006
PDF

Опубліковано 12.02.2026

Як цитувати

Савченко, В. (2026). ТРАНСФОРМАЦІЯ СУЧАСНИХ КОНФЛІКТІВ: ТЕХНОЛОГІЧНА КОНВЕРГЕНЦІЯ, РОЗШИРЕННЯ «СІРОЇ ЗОНИ» ТА НОВІ ВЕКТОРИ ГІБРИДНИХ ЗАГРОЗ. Матеріали конференцій МЦНД, (06.02.2026; Чернівці, Україна), 96–99. https://doi.org/10.62731/mcnd-06.02.2026.006

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Авторське право (c) 2026 Віктор Савченко

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-ShareAlike 4.0 International License.

Google Scholar

Анотація

Сучасний конфлікт переживає фундаментальну трансформацію, відходячи від класичних уявлень про війну як зіткнення регулярних армій. Фахівці стверджують, що джерелами нестабільності стають зростання автономних збройних груп, ослаблення державних інституцій та посилення соціально-економічної нерівності

PDF

Посилання

  1. 1. Kanwal, G. (2018). Hybrid warfare: The changing character of conflict. In V. Deshpande (Ed.), Hybrid warfare: The changing character of conflict. Pentagon Press.
  2. 2. Lebrun, M. (2018). Hybrid warfare: Minding the conceptual gap. Security Forum, 2(1), 93–109. https://doi.org/10.26410/SF_1/18/2
  3. 3. Weissmann, M., Nilsson, N., Palmertz, B., & Thunholm, P. (2021). Hybrid warfare: Security and asymmetric conflict in international relations. I.B. Tauris. http://dx.doi.org/10.5040/9781788317795
  4. 4. Liang, Q., & Xiangsui, W. (1999). Unrestricted warfare. PLA Literature and Arts Publishing House. https://www.c4i.org/unrestricted.pdf
  5. 5. Mitrović, M. (2019). Colour revolutions in the hybrid warfare paradigm. Vojno Delo, 71(6), 248–260. https://doi.org/10.5937/VOJDELO1906248M
  6. 6. Cătălin, S. (2020). Nomological foundations of the hybrid warfare. International Conference Knowledge-Based Organization, 26(1), 126–131. https://doi.org/10.2478/KBO-2020-0020
  7. 7. Marcuzzi, S. (2018). Hybrid warfare in historical perspectives. Academia.edu. https://www.academia.edu/64350098/Hybrid_Warfare_in_Historical_Perspectives
  8. 8. Nozomi Networks. (2024, July). OT/IoT cybersecurity trends and insights report: 2024 1H review. https://nozomi.drift.click/c2ea6d28-cf0b-47b7-9cec-1f190347a2f1
  9. 9. NATO. (2024). Hybrid threats and hybrid warfare: Reference curriculum. North Atlantic Treaty Organization.
  10. 10. CISA. (2023). 5G security and resilience. Cybersecurity and Infrastructure Security Agency.
  11. 11. Thomas, T. (2004). Russia’s reflexive control theory and the military. Journal of Slavic Military Studies, 17, 237–256.
  12. 12. Berzins, J. (2019). Not ‘hybrid’ but new generation warfare: Russia's military strategy and doctrine. https://www.academia.edu/38492527/Not_Hybrid_but_New_Generation_Warfare
  13. 13. Ellis, C., & Ogden, T. (2024). China and space: How space technologies boost China’s intelligence capabilities as part of hybrid threats (Hybrid CoE Paper 21). The European Centre of Excellence for Countering Hybrid Threats.
  14. 14. Sandbrink, J. (2023). Artificial intelligence and biological misuse: Differentiating risks of language models and biological design tools. arXiv. https://arxiv.org/pdf/2306.13952
  15. 15. Kınacıoğlu, M. (2023). Militarized governance of migration in the Mediterranean. International Affairs, 99(6), 2423–2441. https://doi.org/10.1093/ia/iiad232
  16. 16. Wither, J. (2020). Outsourcing warfare: Proxy forces in contemporary armed conflicts. Security and Defence Quarterly, 31(4). https://doi.org/10.35467/sdq/127928