ПРИРОДА ПОДАТКУ ЯК ПЕРЕДУМОВА ОПТИМІЗАЦІЇ ОПОДАТКУВАННЯ

Анотація

В епоху абсолютизму, коли влада концентрувалася в руках однієї людини – правителя, податки, які нею запроваджувались, часто ігнорували волю переважної більшості населення. Населення не було задіяне в процесі ухвалення рішень щодо оподаткування, через що податки сприймалися як щось шкідливе, що не відповідає природі людини. Згодом абсолютизм поступився місцем формам правління, за яких органи, що обираються народом, почали відігравати ключову роль у питаннях оподаткування. Цей перехід до демократичніших форм правління сприяв зміцненню зв’язку між населенням і державою, оскільки податки почали затверджувати на основі обговорень і рішень, схвалюваних представниками народу. Таким способом, податки перестали бути винятково інструментом влади і почали розглядатися як загальний обов’язок для фінансування державних видатків, що виходить із волі народу і спрямований на задоволення суспільних інтересів. До того ж відбувся перехід від системи добровільних внесків і виняткових податків, призначених для конкретних цілей, до системи постійних, обов’язкових і примусово стягуваних податків. Податки стали універсальними. Оподаткування стало розглядатися як основне і постійне джерело державних доходів, яке використовується для фінансування загальних потреб держави, а не окремих проектів або завдань. У результаті змін, що відбулися, податок став сприйматися як необхідна участь кожного громадянина у фінансуванні державних витрат, що забезпечувало виконання державою покладених на неї функцій. Загалом процес теоретичного обґрунтування природи податку, пройшовши тривалий часовий період, привів до домінування в фінансовій думці ідеї про його примусовий та безумовний характер.