ФОЛЬКЛОР В АКАДЕМІЧНІЙУКРАЇНСЬКІЙ МУЗИЦІ 2010-х – ПОЧАТКУ 2020-Х РОКІВ : НАПРЯМИ КОМПОЗИТОРСЬКОЇ ТВОРЧОСТІ
Опубліковано 17.01.2025
Як цитувати
Завантаження
Авторське право (c) 2024 Андрій Бондаренко

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-ShareAlike 4.0 International License.
Анотація
Інтерес композиторів до музичного фольклору відомий принаймні з XIX століття і не згасає до сьогодення попри наступ глобалізації і комерціалізації. В сучасному музичному мистецтві напрям, що характеризується поєднанням композиторських технік і фольклору отримав назву «неофольклоризм», який, на думку дослідників, «стає основою нових форм музичного мовлення, розширюючи межі традицій, зближуючись із професійним, академічним мистецтвом» [3], а український національний мелос усвідомлюється як «важлива та необхідна складова прояву національної ідентичності у творчості вітчизняних композиторів» [2]
Посилання
- 1. Брояко Н. “Сумної дримби звуки” Є. Станковича в аспекті втілення неофольклористичних тенденцій. Музичне мистецтво і культура. 2020. Вип. 30 кн. 1. С. 19–24. https://doi.org/10.31723/2524-0447-2020-30-1-3
- 2. Брояко Н. Дорофєєва В. Проблема втілення традицій українського національного мелосу у композиторській творчості другої половини ХХ ст. Музичне мистецтво і культура. 2017. № 25. С.167-176.
- 3. Чабаненко Н. А. Неофольклоризм як стильовий напрям в композиторській творчості ХХ ст. Культура і сучасність. 2019. № 2. С. 137-141
- 4. Bondarenko A. Ukrainian electronic music in globalisation and national revival. 2021. Scientific Journal of Polonia University. № 43(6). Pp. 9-15. https://doi.org/10.23856/4301
